IV

В долині гір тече ручай,

Бринить, б’ючися об каміння…

І чути хвилі шепотіння,

Яка тече в далекій край.

Та прийдуть холоди осінні.

Без жалю в лід ручай скують

І буде рідко коли чуть

З під льоду хвилі голосіння.

Так серце вліті засміється.

У ньому пісня пронесеться

Про всю красу весняних днів,

А осінь з нічкою сумною

Обгорнуть серденько журбою

І замира веселий спів.