Заповіт

Берегами

Гули

Гами.

Чорна

Нічка

Під ногами,

А на скелях

Скалки злота —

То загравна

Позолота…

Не тому я місто не люблю,

Що в ньому крики божевілля, —

Я вже привик,

І крик – мов горіння.

Згорю, як віск,

І прийде ніч,

Навіки ніч…

Посійте, сестри, васильки,

Нехай синіють на могилі, —

Мої мелодії дзвінкі —

Роси-перлини.

Де б я не був,

А до села,

До мого рідного села,

Туди, де мати породила,

Де вишня біло зацвіла, —

Отам мене і без кадила…

Нехай млини мені пісні…

О, теплий вітер Андрусівський,

Приснись мені хоч уві сні,

Хоч уві сні засмійся!

Бо скоро, скоро догорю,

Чому – і сам не знаю…

А я ж – люблю моє село —

Солом’яний мій краю!

Посійте, сестри, васильки,

нехай синіють на могилі, —

мої мелодії дзвінкі —

роси-перлини.