Ліра

…І приніс до Золотої Брами

не меча, а вбогу ліру син.

Й пригорнув, обвіяну вітрами,

голосну і ніжну, до колін.

І в пилу, де куряться руїни,

у підніжжі, де росте трава,

проллялася мрія України

в чарівні зворушливі слова…

І стоять нащадки одинокі…

Золотіють хмари і дахи —

ворітьми підносяться високі

на чиїсь на радісні шляхи…