Майовий сонет

На хмари вітер налітає

І з ними бавиться в танку:

То їх розгонить, то збирає,

То кожній зв’яже по вінку.

То обнесе по всіх країнах,

То в роси їх перелива…

То непомітно розсіва

На білосніжних верховинах.

Хотів і я так налітать.

Уста вродливі цілувать, —

Побачить дно очей вабливих…

Але холодним зором ти

Гасила мрії золоті

При наших зустрічах журливих.