Осінь

Востаннє груди покладу

На трави шовково-зелені,

Не буду слухать синій сум

Залитих золотом кленів.

В них радощі мої згубив.

Гойдає вітер віти…

За що тебе я полюбив

Обірвану, роздіту?

Сонце бронзу розлива…

Прощай! Ножам рожевим —

Верхів’я хилять дерева

До мрійної пожежі.

Озера збризкано дощем,

І гра на хвилях перстенями,

Повінчаний чудовий день

З холодними вітрами.

Востаннє груди покладу

На трави шовково-зелені,

І буду слухать синій сум

Залитих золотом кленів.