Напровесні

Іду межею вздовж ріллі —

Бузько назустріч теж межею —

Злякавсь мене – тіка ріллею,

А далі знявся над землею —

Потяг до клуні на селі…

На горбику, мов чуб, трава,

Навколо – чорний степ без краю —

Та де ж той сніг? Пропав? Немає?

«В яру конає!»…

Вітрець співа…

Пашить з землі весняний дух,

В землі буяють дивні сили —

І так – віки… зима й могили,

І знов весна… і творчий рух.