Галюсі

Дитини усміх жартовливий,

Дружини лагідний привіт

І погляд матері журливий,

Чи ще побачу вас, чи ніт?

Чи може тут в краю чужому,

Серед могил в чаду руїн,

Під градом куль, шрапнелі грому

Умру покинутий один?

І в передсмертний час востаннє,

Недвижними устами я

Чи зможу, о, моє кохання,

Твоє промовити ім’я?

І чи зійде на поле бою

Твоя прозоро-світла тінь,

Чи вчую тихе: «Я з тобою.

Від мук, коханий мій, спочинь?!»

І поцілунок легкокрилий

На чоло зблідле чи злетить,

Підтримати останні сили,

Надію в серце закропить?