ІІ

Високі гори, а на них

Трава шовкова зеленіла,

І в мрійних думоньках своїх

Про день весінній шелестіла…

Ось несподівано мороз

На гори з снігом приблудився

І на траві тій розстелився,

Не бачачи прозорих сльоз…

Так серце радісно замліє,

І восени коханням мріє,

І бачить ясно-мрійні сни.

Та вмить чиїсь холодні очи

Уб’ють серденько серед ночі,

Як сніг траву ту восени.