«І далечінь і комашина зграя…»

І далечінь і комашина зграя

В проміннях сонця суто-золотих.

Іду в житах, – а де сама не знаю —

І без думок і без мети.

Назустріч вітер і поля навколо

В киреї довгій стиглих нив,

А на хатах і на стодолах

Стожари соняшних огнів.

Від тих огнів на серці самоцвіти,

Ще в глибині захованих пісень.

Іду в житах, а поруч спечне літо

Новітні сили з посміхом несе.

І знаю: скоро сповнить аж до краю

Пахучу клуню жито золоте.

Тому так поле сонячне співає,

Тому там серце радістю цвіте.