«День синіє… в’яне…»

День синіє… в’яне.

Але тане сніг,

І струмки весняні

Топчуть сотні ніг.

Над веселим містом

Мідний молодик,

Крізь габу імлисту

Похилив свій ріг.

Мов світляний гусень,

Сунеться трамвай,

Од вітрин блискучих

Аж за місто, в гай…

Пробігаю мостом…

Раптом десь гудок,

Мов чортячі очи —

Ліхтарі авто.

Нині – всі на дворі,

Вулиця гуде —

Із-за моря – моря

Тай весна іде.

Ось немов злилися…

Двоє: він, вона.

І у них на лицях

Молода весна.

Місто нині п’яне,

В місті тане сніг,

І струмки весняні

Топчуть сотні ніг.