Перший сніг

Чудовий вечір темно-синій.

Попід ногами білий пух,

летять сніжинки роєм мух,

і на деревах срібний иней.

Зимову казку ліпить грудень.

– Здоров, дідусеньку, здоров…

Пружніє крок.

І радість у грудях.

І б’є рум’янцем в щоки кров.

Ідем по клюбу і співаєм —

отак співать би без кінця.

Сніжинки граючись сідають,

сльозою котяться з лиця.

І я, і всі, неначе п’яні:

– А ну, – в сніг Таню обкачать.

І ми із реготом жбурляєм

крижані кулі на дівчат.