«Гречки сповиває білий серпанок…»

Гречки сповиває білий серпанок,

Схиляються вінички вівса.

Вийду вечором на ґанок

Спостерігати звичайні чудеса.

Над отарою холоне спека,

Росами забрязкали колоски.

Відчиняється світлая Мекка

Для пілігримів тоски.

Наповняються чарки медами,

Запашними краплями вин —

Ідуть у блакитні брами

Причастники світових таїн.

І в мої у липові барильця

Наливає вечір запашні меди…

Відчинилися малі ворітця,

І хтось сказав мені: йди!