«До неба фіялкова риза…»

До неба фіялкова риза

Півкругом зірками приколота.

І сіється золото сизе,

На землю – прозоре золото.

Тумани на вітрі протряхли

В степу понад шляхом синім.

Мої ноги і руки пропахли

Гірким і солоним полинем.

Я обвітрив обличчя і груди;

Засмагли плечі і руки…

– Там ходять лисиці і люди,

Де стежки повзуть, мов гадюки.

Де ходять ведмеді і звірі,

– Там шляхи прямі й широкі.

У небі – в фіялковій шкірі —

Горить половина ока…