Священний попіл

1

Золотом важкого умирання

Тліє липи кучерявий дім.

– Пам’ятаю я осіннєє спадання

Під високим іменем твоїм.

2

Холодіють у тумані руки.

О, такий тонкий туман…

Слово впало важким чорним згуком.

(Перев’яжем тугим шовком руки там.)

3

Хвиля й ніч на землю мертвих.

Ах, зелена зірка, – ще якої нам мети?

Відчинились невблаганні двері

Хаосом і дзвоном пустоти.

4

В чорній урні попіл і троянди —

Що мені робити з іменем твоїм?

Жалібні безсмертних квіт гірлянди,

Малахітовий осінній дим.

5

«Іра» – ймення зимне і бронзове,

– Не прекрасної Єлени бірюза.

В чорний сніг і у туман зимовий

Огневійна дивиться гроза.

6

В золотих осінніх емпіреях

Не зустрінемось ніколи ми.

– Не вернутися метелику Псіхеї

З снігового попелу зими.