«Криптомерії вклонились морю…»

Криптомерії вклонились морю…

Пий печаль, коли вона глибока,

Радість пий, коли вона велика!

Криптомерії вклонились морю,

А воно безумне, сірооке

В камінь б’є, на берег скаче дико,

Проти сонця очи мружить хворі…

Чашу моря баня неба вкрила,

А на схід снігові верховини

Тулять думи у холодні хутра…

Чашу моря баня неба вкрила —

Від глибин, від каменю й дельфіна

Хвилі річ ведуть і грізну й мудру.

Чайка схопить на перисті крила

Мудрість моря й понесе під небо.

З океанів – чорну таємницю

І з глибин – нечувані простори!

Мудрість моря понесе під небо

Стрілокрила та могутня птиця.

…Здрастуй гнівне, здрастуй люте море!

Я прийшов, такий як є, до тебе…