В окопах

Ніч і тиша навколо таємно-німа,

Сплять дерева докупи схилившись.

На блакиті нічній і хмаринки нема,

Сяють зорі росою умившись.

І сей спокій у душу чутливу мою

Входить сном чарівним легкокрилим.

І безвладно себе я йому віддаю,

В коло чар на літаючий килим.

Хай полину далеко, де казка живе,

Вічна казка, щаслива, цікава;

Там по морю квіток вона в барвах пливе.

Як русалка, як ніжна купава.

І я лину на крилах не знаю чиїх,

Залишаючи дійсність буденну.

В ту країну з квіток у проміннях ясних,

Де зустріну свою наречену.