«Коли люди мають любовниць…»

Коли люди мають любовниць…

о, яка напасть!..

Коли люди ніколи нічого не люблять – це жах!..

Коли ж я люблю…

Та «я», як любовниця людська – це щастя.

О, глупа приємність…

О, дике узгір’я бажань…

Нене, природо, навіщо жахливо караєш.

Паруси рвеш у морі на шмаття…

Мене, як той парус, шматуєш, б’ючи серцем —

об скелю на радість бакланові.