Дороги

Гримлять шляхи, здригаються дороги

Під тягарем окованих коліс…

О, скільки кожен болю і тривоги

Цими шляхами в молодість проніс.

Гримлять шляхи старого Ганнібала

Луною бронзи, міді й чавуну…

О, скільки тут промчало коней чвалом,

Пронісши в смерть оту дзвінку луну…

Пливуть шляхи. Ідуть шляхами люди,

Гарматні жерла чорну смерть несуть…

Та все ж без цього й радости не буде,

Бо тільки в грозах до веселки путь.