«Човен стихенька приплинув до неї…»

Човен стихенька приплинув до неї,

Її він на руки вхопив.

І разом з нею по плесах срібляних

У луги темні відплив.

Краса.

Ніч романтична.

Така гарна,

Така лелійна

І еротична.

У садочку хатка

Й затишна кімнатка.

І нікого, нікого нема,

Тільки я

І вона, сама.

Сидимо удвох.

А серденько —

Тьох-тьох —

Якось так зомліло

Тремтить її тіло

І горить, горить.

Ну, що тобі?

Цить…

Припала —

Поцілувала…

Обіймай,

Кохай —

Я люблю це…

Й на шиї

Повисло кільце.

Любиш?

І я —

Давай пиття.

Як пити, так пити,

До дна.

Хтозна

Чи будем жити,

Бо війна – війною.

Вдарили акорди,

І ніжне тіло

Сплелося зі мною.