Воля

Ночі… дні… потоки… зливи… грози…

Понад шляхом білії берези…

Так би і текло…

Та ні! Одного ранку

Серце взяв, поклав його на леза,

Коливав, як ранок млу у полі,

Гострим променем поїв, – поїв

Та краяв…

Понад шляхом білії берези —

Пісня жит і поля, – до безкраю.