Ненаситець

Хаос кипіння і хвиль,

Реви й буруни і піна…

Тут десь у бою лягли

Князь Святослав і дружина…

Їхнього й сліду не чуть,

Час все біжить і міниться,

Тільки незмінно гудуть

Лави тісні Ненаситця.

Стогін і порох ясний —

Рій діямантів летючий…

Згинеш ти діду старий,

Хутко загинеш, ревучий…

Гребля Дніпра перетне,

Високо здіймуться води

І твоє «пекло» страшне

Не загуде на негоду.

І над камінням лав,

Лав твоїх диких і пінних —

Тихо важкий пароплав

З моря на Київ полине…

Й будеш ти журно стогнать

Десь там на дні у в’язниці,

І Святослава рать

Буде ві сні тобі снитись.