«Тополі стали наче струни…»

Тополі стали наче струни —

До неба просто від землі!

Не може буть, щоб були труни,

Щоб в бурях никли кораблі…

Майбутнє – світла зоряниця,

Що тьмарить відблиски заграв.

Так що з того, що дика птиця

Віщує смерть між чорних трав…

Так що з того, що я стомився,

Що за спиною виріс гріх?

Моїх думок моріг розлігся,

О, не приборкать дум моїх!

Хай за спиною грішні крила,

Хай очи розбратом горять,

Напнуться радісні вітрила,

І пружні зорі заіскрять!

О, заіскрять майбутні зорі,

Жагуче ляже світлий шлях…

О, горілиць, о – серцем д’горі!

Терн – оксамит, і шовк – реп’ях…

Хай догнивають чорні труни,

Хай гинуть мудрі кораблі!

До неба пнуться наче струни —

Тополі – просто від землі…