«О хутори…»

О хутори!

Пронизані полинною печаллю

У згусток золотих і синіх вечорів.

Хто вип’є сон і сум ваш давній

І вийде сам із цих задимлених дворів?

О хутори!

Пливуть, шумлять і віють весни,

І ранки сплескують крилом.

І сонце кільчиться у плесах,

А сонце птицею в село…

О хутори!

Пронизані полинною печаллю

У згустках золотих і синіх вечорів.

Хто вип’є сон і сум ваш давній

І вийде сам із цих задимлених дворів?

О хутори!