Спомини (уривок)

П’ять аж нас…

І голі, й босі,

Та ще батько й мати…

Ще ізмалку довелося

Нам про найми знати.

Чабанами були змалу і од праці п’яні.

І не нам у свята грала скрипка на майдані.

Чабанами ми ходили, шмату хліба раді.

І не нам тоді шуміли верби на леваді.

Праця й злидні нас чекали і у будні, й свята —

і не нам пісень співали чепурні дівчата!

Гей, літа ж мої смагляві!

Ви завжди зі мною —

ви щоразу в моїй уяві встаєте з Десною.

Й береги десенські бачу, й гори ті крейдяні,

і луги, й озера – наче на кіноекрані.

За Десною ж бір сосновий,

звідки ми тікали

од лісничих,

як на дрова паліччя збирали.

Десно, Десно!.. Мене змалу її хвилі мили —

не одна сльоза упала у холодні хвилі!..

…Не забуде цього кожен,

хто зазнав.

До смерти…

Вже ніщо, мабуть, не зможе

споминів цих стерти.