Тривога

Замру у тривозі:

На заході мої скарби розрито.

По дорозі

Трубить сірими барвами вітер.

Небо нагинається до обрію,

Капає цілунками з синіх губ.

Шелестить моя тривога коброю

У барвах труб.

В небеса повзе мій неспокій

З кратерів серця гадом.

Чую далекі кроки

За сизим небесним садом.

То наближаються мої біди,

А щастя рве золоті яблука у бога.

Трубить у труби бліді

Тривога.