Жига

Медяно дзвонять бджоли,

Блакить вгорі безмежна…

Блакить вгорнула поле,

Ласкаво-обережно

Розкидує квітки…

І зазоріли в житі

Волошок ясні очи,

Запитливо розкриті,

Спитати небо хочуть,

А з ними колоски…

Облиті теплим світлом,

Од ласки сонця п’яні,

Покірно і привітно

Вклонилися коханій

Задуманій Землі.

Попестить вітер рідний,

А сонце позолотить…

Хтось тихим ранком прийде

В задумі і турботі

На стомленім чолі.

Дзвенить медяна пісня,

Бринять злотисті бджоли,

І в золотій колисці

Колишуть кращу долю

Перлисті колоски.