«Ти моя…»

Ти моя!

Ти моя! Ти моя! Ти моя!

Ти моя, моя ясная мріє!

Ще тепер пал в душі чую я,

Насолодою серце п’яніє.

Ти моя! – кожна жилка скака.

Ти моя! – усміхаєсь серденько.

Ти моя! – ум безумно гука.

Ти моя! – шепче постіль біленька.

Ти моя! – вся подушка тремтить,

Що зім’ята од палу і щастя,

Ти моя! – абажур ще дзвенить,

Шепчуть віти крізь вікна квітчасті.

Ти моя! – шепче волос буйний.

Що на чоло втомлене спустився.

Ти моя! – кличе квіт чарівний,

Що по тобі на ліжку лишився.

Ти моя! – ще на личку моїм

Поцілунки солодкі палають,

І в повітрі, і в серці палкім

Ще слова твої ніжно лунають.

Ти моя! Ти моя! Ти моя!

Ти моя, моя ясная мріє!

Ще тепер пал в душі чую я,

Насолодою серце п’яніє…