ІІІ

В несходимості нив

Занімілі овси і жита…

Вечір в серце розпуки долив… —

Недосяжна, далека мета…

В сонцем впоєнім сні

То тоді зріла вість зливних гроз —

Ввійде впоєно в дні

Наш Христос…

Над руїни марев пливу

В догасання рубінів…

Чую тужную пісню нову,

Як нічнії години.

Ввесь у сумно-розкритих очах…

Зрів – гасне

Вість таємнича…

Тихим дзвоном в житах

Бідна церковця вечір кличе…