Яків Савченко

Народився 3.03.1890 р. в с. Луценки на Полтавщині. Навчався у Київському університеті, проте не закінчив його. Деякий час учителював на Сумщині. Працював у видавництві «Струмок» (Житомир), а 1920-х – у київських газетах «Більшовик» і «Пролетарська правда», з 1929-го – редактором у ВУФКУ й на кінофабриці (1931–1933). На сценарному та режисерському факультетах Київського кіноінституту викладав теорію драми, сценарію і літератури.

Я. Савченко активно друкувався в газетах і журналах, окремими виданнями вийшли книжки «Азіятський апокаліпсис» (1926), «Поети й белетристи», «Проти реставрації греко-римського мистецтва» (1927), «Доба й письменник», «Народження українського радянського кіно» (1930), «П’ятнадцять років театру імені І. Франка» (1935).

Першого вірша надрукував у журналі «Ілюстрована Україна». З 1917 р. публікує у періодиці багато статей та фейлетонів. Поезії друкує в журналах «ЛНВ», «Мистецтво», «Глобус», «Зоря», «Життя й Революція», «Гарт». Видав збірки поезій «Поезії» (1918) та «Земля» (1921), відтак публікував вірші лише в періодиці, активніше зайнявшись теорією літератури.

У 1933 р. його звільнили з усіх посад «за протягування націоналістичних поглядів», а серед ночі 17.09.1937 р. Я. Савченка заарештували. 1.11.1937 р. його засудили до розстрілу. Вирок виконали наступного дня.