Баляда

Два лицарі мертвих, два привиди білих

В сніговій пустелі, кудись без мети,

Несуться на конях в краях омертвілих.

Блищать і синіють навколо льоди.

Блищить і синіє крижане каміння.

Біліють, як саван, холодні сніги.

Не блискає сонце, не ллється проміння,

Мовчання суворе і жах навкруги.

Мовчання і тиш в онімілій рівнині.

Усе скам’яніло, ніщо не зідхне.

І мертво і тоскно в беззвучній країні,

І вихор ніколи не віє, не дме.

Два вершники мертвих, в кольчузі і зброї,

Як духи крилаті, в пустелі летять,

І будять супокій землі льодової,

Виблискує броня і шаблі блищать.

Льодами, снігами дорога забита,

І страшно в країні могильного сна;

Лиш стукають дзвінко в пустелі копита,

І стогне ритмічно за ними луна…

На конях безумних, два привиди білих

В крижаному царстві летять без мети,

Хвилюють супокій країв омертвілих.

Блищать і синіють навколо льоди…