Кодак

Зависла над Дніпром Кодацькая гора,

І впала тінь на білогриві хвилі,

І спить вгорі над стрічкою Дніпра —

Поміж хаток козача церква біла.

Шумить внизу поріг – а на горі вали

Фортеці лядської, що впала за Богдана,

Колись гармати тут розпачливо ревли,

Тепер – розкинулись зеленії баштани.

А там, на тім Дніпрі – де переможець Хміль —

За булавою плив з своїми козаками —

Моторні катера січуть прозорість хвиль

І лоно водяне схвильоване гвинтами.