Квітка Синьогуб

Над могилами самогубців

Уночі схилявся Білий Ріг.

Над могилами Синьогуб цвів

І ніяк одцвісти не міг…

А ніч тяглася і не було ранку.

А квітка самогубців Синьогуб

Тремтіла у мертвечому танку

І вабила серця до самозгуб.

І чекала життьова утома

На згуки Судних Труб…

А ніч була нерухома

І нев’яла квітка Синьогуб…

І над житлами самогубців

Жах смерти життя стеріг…

Уночі жахливо Синьогуб цвів

І ніяк одцвісти не міг.