Серпень

Ті ранки золоті, сухі, холодні

По стернях тіні хмар у прозор, у блакить…

Там серпень клонить тінь із синьої безодні,

Там серпень сполохом, морями піль горить.

Перерипіли вже вози повільнії, важкії

В ліниву куряву прозорий зореспад…

Вже по клунях лежать, пшениця й жито,

Хід осені вистукує вже яблуками сад.

І не буяти вже, не гнати сік отавам.

Сухі, порожні ранки золоті,

І вже нещирі всі оті ласкаві

Слова твої… Ох, – все не ті, не ті.