«Хмарами чорними небо покрилося…»

Хмарами чорними небо покрилося,

Вітер шалений гуде і шумить;

Думами тяжкими серце повилося,

Б’ється у грудях, болить і щемить…

Волі і світу у неба благав,

Вільно на світі бажав пожить;

Щастя людського воно вимагав,

Хоч на хвилину єдину, на мить.

Тюрми й остроги всю душу стомили,

Темрява очи ляка і сліпить;

Силу юнацьку кайдани зломили,

Хочеться плакати, вмерти, не жить…