Жертви Нічного

О, всі присудились Нічному.

Єсть черга для всього і всім,

В покірності вийдуть із Світлого Дому,

Щоб вже не вернутись і бути з Нічним.

І двері замкнуться. І ясно їм стане…

І зробляться мармуром їхні серця.

І кожний безслізно догасне, дов’яне —

І будуть блукать без кінця, без кінця,

І будуть, як тіні. Як привиди ночі.

О, довга! О, темна безмірна їх путь!

Їх пам’ять Горіння забути захоче,

Лиш Світлого Дому не схоче забуть.

І будуть, як тіні. І будуть в Нічному.

І зробиться кожний горбатим, сліпим.

І завше шукатимуть стежку до Дому,

І стежки не найдуть довіку в свій Дім…