«Геть ненависну сорочку…»

Геть ненависну сорочку!

Шовк – тут грубе полотнище.

До грудей хай ближче груди

І до серця – серця ближче!

Геть нахабне світло лямпи,

І навіщо ніччю світла;

Тілом тіло ми почуєм,

Як в серцях любов розквітла.

Геть невмисну соромливість

І краси штучне вкривання, —

Скільки днів у нас для праці,

Скільки ночей для кохання!