«П’яними гронами чорніє бузина…»

П’яними гронами чорніє бузина,

Жовтіє папороть в торішнім сухолистю…

І знову в далині я радісно пізнав

Разки твоїх змагань безжурні та тяглисті.

Коли в цю спраглу ніч далекі блискавки

Безумству віддають надірване горіння,

За мілійони миль, за простори тривкі —

Моє п’яне життя, моє терпіння…

Цигани долі, чуть, все клеплють тишину,

Здіймають клевчики й у глупу мідь лупають,

Пожеж сільських птахи патлатий дим женуть…

А морок блискавиць копає… скрізь копає…

По блискавиці тьма. Копни поглибше тут

В цю спраглу, дику ніч, щоб розрубать сумління…

За мілійони миль – мій зір, мов хижий спрут —

Моє п’яне життя, моє терпіння!..