Повітряні рейки

В літній ранок молодистий,

Тільки здійме ніч фіранку

З кам’яних будівель міста

Вийду я на ґанок.

Сонце зійде калиново,

Кине бризки стріл на дахи…

Пісню нову моторову

Рознесуть аеро-птахи.

Буду слухать спів мотору

Міці повен дзвінкий говір

Його подих – заклик вгору!

В голубі простори.

Кроки вгору, швидко рейси

Звідти відгуки далекі

Чуть; пропелер хмари сверлить

Проклала авіа-рейки.

Раптом… ніби ким підбитий

Пада, шуляком донизу…

Закрутивсь у вихрі вітру

Слідом стьожка диму сиза.

У тривозі б’ється серце

Думка гостра і в’юнка

Що, як зломить вітер в герці!

Тонкі крила літака.

А над містом – мертве коло

Ось впаде і смерть…

Та ні!

І пропелер знов говорить

Семафорить в голубінь!