Кленовий листок

Вирвав вихор лист кленовий

Та й приніс за ґрати.

– Дуже радий: я вітаю

І приймаю, брате!

Ти приніс мені із волі

Вісті про родину.

Розкажи отут в неволі

Про дочку й дружину.

Та… щодня, як зійде зоря,

Під клен сумувати,

Приходили нишком з горя

І дочка і мати…

Дочка руса, високая,

По коліна коси.

Мати з карими очима,

Що роняли роси.

Пожуряться, посумують,

Тихо заспівають.

Чи повернеться їх батько,

В зірок запитають.

Ну, і що ж їм ясні зорі,

Що відповідали!

Ясні зорі, засмутившись,

Таємно мовчали…

Так лети ж ти, лист кленовий,

З вітрами на волю,

Розкажи моїй родині

Та про мою долю.

Скажеш: кряче чорний ворон,

Щось недобре чує…

В полі дикім все літає,

Неволю віщує…