«Весь час стою над ними…»

Весь час стою над ними,

Рядками, де розпука й одчай:

«Я так чекала весни,

А її для мене немає».

І знову зірвало спокій,

І знов у серці тягар погроз.

Чи зроблю бажаний крок?

Може знову сльози і сльози?

Я тиші знов не маю —

Все, все забрав розпачливий жаль.

«Весни для мене нема,

А весни я довго чекала».