Мертвий кінь

…О, кінь страшний і мрець із ночі,

З країв прокляття, із пустинь.

Несеться кінь, а мрець регоче…

В сідлі – кістяк. І мертвий кінь.

І хтось із тьми коня лякає,

І жах пустинь за ним летить,

І кінь розгону не спиняє,

І мрець безумно реготить.

Глухе мовчання їх проводить,

У тьму, в бездонності страшні.

І пісню мрець якусь заводить,

Сміється, плаче на коні.

І тільки серце марить схоче,

І тільки серце стане снить, —

Зів’ється кінь, як змій, із ночі —

І чути сміх і стук копит.

Але душа не спить, нудьгує,

І тужить – тужить без кінця.

І ледве сміх із ночі вчує —

Тремтить і жде нащось мерця.

І кожну ніч кістяк сміється,

Летить, як вихор, мертвий кінь.

І мрець з конем у ніч несеться

З країв прокляття, із пустинь.