«В блакитних пальцях вій тремтять уламки слави…»

В блакитних пальцях вій тремтять уламки слави.

У листі і в траві – мінливі світла мрій…

Коли б мені хоч раз ступити знов у трави —

у ніжність і росу у юності моїй.

Щоб бив вологий шовк, і пестив ніжно скроні,

і пригортав крилом до серця світлих днів,

щоб краплями роси оплакані долоні

Вітчизни вільний стяг поцілувать мені.