Останні мелодії

Співай, Дніпро, при вітрогоннім свисті.

Нехай бринять мелодії сумні

А береги твої осокористі

Під такти хвиль зашелестять пісні…

А там, як загнуздають твої прозорі води

Дідів-порогів, скель твоїх хропіння.

Твої безсилі будуть перешкоди

Замість мелодій – турбінне гуркотіння.

Широкії степи знов буде веселить,

Купать боки, оковані залізом

І світ давать, і тисячі коліс крутить

Ми ті часи назвем соціялізмом.

Співай, Дніпро, мелодії басисті,

Нехай летять в широкії простори

В блискучих хвилях, наче у намисті.

Вітають хай бурхливе море.