«Кашельнула ти, я чую…»

Кашельнула ти, я чую,

І твій віддих наслухаю,

Бо на те ж то я й ночую,

Щоб чужого вкрасти раю.

Щоби кожний мент дрижати

Із любові, із страждання,

Щоби знати, відчувати,

Що в його ти посіданні.

Що ж, перечить я не стану,

Вмієш добре катувати,

Та як я тебе достану,

Ах! – зумію наверстати.