Ранок

Бринять хмарки, повітря, води.

Під пальцями морозів

Вібрують струнами гілки.

І тихий сад, немов орган,

Згучить понад снігами…

На сході золота октава.

О друже мій, ти брат по крові…

О друже мій, ти брат по крові

Рослинам всім і назвам і речам!

Коли табун реве на водопої

І луни котяться по горах,

Хіба тебе, пісень твоїх немає там?

Он птиця за рікою

Безсило сплескує крилом.

І наші ноги почувають втому,

Немов би з нею ми злились в одно.

Навколо стигнуть грона,

Рум’янить день дітей малих,

І музика небес у голубому

Однаково милує нас усіх.

І кожен крок землі сирої

Нагадує, і кличе, і зове;

І навіть дуб, розколотий грозою,

Так само, як і ми з тобою,

І радість і печаль в зеленім серці в’є.