Стежка

Куди ж побігла ти? Постій!

Не слухає. Біжить;

І струногон зелений свій

Городами дзюрить.

Гаряча тінь – як вирізан

На береги тісні:

То літнє сонце в день вгруза

Крізь дерева рясні.

За південь легка снадь лягла

На стьожку голубу…

З кінця в кінець – біжить, ґуля,

І пнеться у дугу.