«Без свічок, без кадил і без співів сумних…»

Без свічок, без кадил і без співів сумних

Лиш в тяжкій, нерозважній журбі

Возгласимо сами ми в серцях мовчазних

Вічну пам’ять, Кобзарю, тобі!

Вічну пам’ять любови безмірній твоїй,

Вічну пам’ять пекучим сльозам,

Вічну пам’ять душі бездоганній, святій,

Вічну пам’ять безсмертним словам.

І Заступниця всіх, всіх скорб’ящих, сумних,

Всіх знеможених гнітом важким

Хай окриє тебе у оселях ясних

Омофором пречистим своїм!

В храми ясні, святі нам не вільно війти,

Нам не вільно в палких молитвах

Скарги – жалі сплести й хоч на хвилю знайти,

Відпочинок у ревних сльозах.

Ми з глибоким жалем в катакомби підем

І знайдем там братерські хрести.

Молитви в катакомбах палають вогнем

І руйнують поганські світи!