«Ой, не підводиться рука…»

Ой, не підводиться рука

Узяти пензля і палітру.

Душа у піжмурках блука

І прислухається до вітру.

О вітре, вітре з України,

Що ти там бачиш, розкажи;

Чи не зустрів мою дружину,

Розп’яту сумом на кряжі?

Чи не підгледів на очах

Дорогоцінну ту сльозину,

Що приховала біль і жах,

В розмові тішачи дитину?