Море

1

Море… О, море. Зелено-барвисте

Гомоном зве у свою глибину…

Хвилі! Вітання несу вам із міста,

Од мурів, машин вам вітання несу!

Море! Ми змичку тримаєм в тобою,

Шепотом хвилі вітаєш і нас.

З хвилею я обіймусь голубою,

А голубінь, як це небо, ясна…

В море!.. У море…

II

Хвиля лоскоче, ласкає мене,

Пестить, як мати, ласка, як сестра,

Свіжістю в груди і серце ввійне —

Кров знов у жилах і м’язах ігра,

Бронзиться тіло моє.

Сонце узморшку із чола стира…

Грав на морі кругом сонцеграй.

В море!.. У море…

III

Тіло істомлене смалить огонь,

Тіло блищить наче мідь…

Радости скільки ясної кругом.

Радости струни бреніть і шуміть!

IV

В моря, у сонця я радість візьму,

Свіжість здобуду в морській глибині.

Море! О, я довіряюсь йому,

Хвиля… Так весело в ній.

З моря – у сонячне море!