«В безодні неба місяць плине…»

В безодні неба місяць плине,

Немов би човен золотий…

Я знаю: в серці не загине

Вогонь залізної мети.

Нехай часом буває сумно,

Туманить мороком життя,

Та серце хоче жить безумно

Всією силою чуття.

Нова росте і квітне сила,

Мене зовуть шукань шляхи…

У небі місяць легкокрилий

Невпинно хилиться на схід.

І знаю: путь моя сувора

До краю щастя приведе,

Де сяйво сонця – злотозора,

Де вогнекрилий плине день.

Душа, як хвилі океана

Відбила в нетрях неба синь.

А в небі – зоряні титани,

А в небі шир і далечінь…